1.10

Пропозиції ЦК КПУ про зміни порядку прийому і підго товки наукових кадрів через аспірантуру в 1955 р

Мова статті: російська

У системі організації радянської науки в 50-х роках ХХ ст. особливе місце посідала Академія наук (АН) УРСР. Однак АН УРСР не була в достатній мірі забезпечена висококваліфікованими кадрами. Із 95 дійсних членів і 107 членів-кореспондентів, які були затверджені в 1951 р., в 1954 р. залишилось 86 дійсних і 103 членів-кореспондентів. В структурі наукових кадрів головне місце належало докторам наук, але відносно невелика чисельність докторів не могла повністю задовольнити вимоги великої кількості науково-дослідницьких закладів і вузів, де більшість посад керівників навчальних підрозділів, не кажучи про наукових співробітників і викладачів вузів, займали працівники нижчої наукової ква ліфікації.

Більшість науковців — кандидатів наук готувалася через аспірантуру. В 1952 р. до аспірантури було прийнято 1927 аспірантів, у тому числі: з відривом від виробництва — 1769, без відриву від виробництва — 158; у 1953 р. — 2217: з відривом від виробництва — 1992, без відриву від виробництва — 225; у 1954 р. — 2363, з відривом від виробництва — 2074, без відриву від виробництва — 289; у 1955 р. — 2168, з відривом від виробництва — 1856, без відриву від виробництва — 312 [1].

Тільки в Українській РСР протягом 1951—1955 рр. захищено 3196 кандидатських дисертацій [2]. Проте, як засвідчив досвід, система відбору та підготовки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру мала серйозні недоліки: 1) відсутність досвіду практичної роботи в аспірантів, у більшості випадків випускників ВНЗ, їх непідготовленість до самостійної наукової або практичної діяльності; 2) брак кваліфікованого наукового керівництва; 3) значні витрати часу на підготовку кандидатських іспитів; 4) безсистемність при виборі дисертаційних тем, їх дублювання і неналежне ставлення до їх вибору; 5) недоліки в організації захисту дисертацій: заниження вимог, відсутність широкого обговорення, навіть без постановки питань дисертанту; 6) відсутність належного аналізу і критичних зауважень, достатніх аргументів і висновків про можливості присудження здобувачеві наукового ступеня з боку наукових керівників кафедр, відділів та офіційних опонентів.

З огляду на невідповідність цієї системи вимогам, що ставилися до наукових працівників, пропонувалася низка заходів для покращення ситуації [3]. Основні положення документа [3] увійшли до тексту Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо поліпшення підготовки і атестації наукових і педагогічних кадрів» від 20 серпня 1956 р. [4], в якій наголошувалось, що підготовка наукових кадрів повинна враховувати потреби провідних галузей народного господарства.

Це привело до зміни порядку прийому до аспірантури, збільшення розміру стипендії для аспірантів, які мали стаж роботи, надання тримісячної творчої відпустки аспірантам, які навчались без відриву від виробництва. В аспірантуру, на відміну від попередніх років, приймалися особи, які мали стаж практичної роботи не менше двох років, а також найбільш здібні. Одразу після закінчення ВНЗ до аспірантури зараховувалися особи тільки на теоретичні спеціальності.

Для підвищення якості дисертацій вперше було запроваджено правило, за яким захист дисертації міг проводитися тільки після опублікування її основних положень у вигляді статей або монографій. Посилилися вимоги до Атестаційної комісії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, яка повинна була відтоді розглядати не лише докторські, а й кандидатські дисертації. Постановою 1956 р. скасовувалася докторантура як форма підготовки наукових кадрів, яку було відновлено тільки у 1988 р.

На основі цієї постанови у червні 1957 р. Міністерство вищої освіти СРСР затвердило нове положення про аспірантуру, яке дозволяло молодим дослідникам вступати в аспірантуру на один рік. Проте цей документ мав свої недоліки, оскільки планування набору в аспірантуру здійснювалося без урахування перспектив розвитку науки, потреб навчальних закладів та наукових установ. Нижче пропонується маловідомий розсекречений документ про стан підготовки наукових кадрів через аспірантуру в 1951–1955 рр. і заходи з його поліпшення. Документ подано мовою оригіналу.

Повний текст (PDF)