1.8

ДО ІСТОРІЇ РЕФОРМУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ: РОЗВИТОК РЕМОНТНОЇ БАЗИ ВАГОННОГО ГОСПОДАРСТВА ДОНЕЦЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ (1925–1941)  

M.Ю. РУБАН

https://orcid.org/0000-0002-6396-4531

Nauka naukozn. 2020, 3(109): 116-130

https://doi.org/10.15407/sofs2020.03.116

Рубрика: Історія науки і техніки

Мова: Українська

Анотація: Розглянуто історичні події довкола реорганізації виробничої діяльності Луганських залізничних майстерень та її вплив на розвиток ремонтної бази вагонного господарства Донецької залізниці. Джерельну базу дослідження склали матеріали багатотиражних періодичних видань лінійних підприємств залізниць Україні, протоколи засідань Політбюро ЦК ВКП(б) та постанови Ради народних комісарів СРСР початку 1930-х рр. з питань реорганізації транспортної галузі. Мета статті — відтворити цілісну картину обставин реорганізації виробничої діяльності Луганського вагоноремонтного заводу та простежити її вплив на розвиток ремонтної бази Донецької залізниці. Проаналізовано хід реконструкції Луганського механічного заводу вугільного машинобудування та будівництва Луганського трубо-ливарного заводу Народного комісаріату шляхів сполучення (НКШС). Доведено, що через непослідовність заходів щодо реконструкції підприємства та невирішеність питань його матеріально-технічного забезпечення була зірвана початкова програма виробництва гірничого устаткування. Визначено, що з огляду на інтенсивний характер експлуатації залізничного транспорту на Донбасі виникла потреба не тільки у виготовленні паровозних вузлів, а й у локалізації капітального ремонту рухомого складу на місці, в зв’язку з чим постало питання щодо повернення колишніх Луганських залізничних майстерень до складу НКШС. Зрештою, радянським партійним керівництвом було прийнято рішення щодо проведення реформи вагонного господарства, в рамках якої споруджено низку лінійних вагоноремонтних пунктів, зокрема на історичних станціях Донецької залізниці Луганськ, Дебальцеве та Попасна, а також заплановано будівництво сучасного профільного вагоноремонтного заводу на станції Попасна. Розглянуто зміст реформи підприємств вагонного господарства Донецької залізниці та обставини формування матеріально-технічної бази Попаснянського вагоноремонтного заводу.

Ключові слова: вагонне господарство, Луганські залізничні майстерні, Ізюмський паровозоремонтний завод, Попаснянський вагоноремонтний завод, вагоноремонтний пункт, Донецька залізниця.

Список літератури

  1. Довнар Г.С. Большая судьба. Очерки из истории Ворошиловградского завода угольного машиностроения им. А.Я. Пархоменко. Донецк: Донбасс, 1972. 163 с.
  2. Гусев М.И., Клименко К.Х., Максимов А.И. и др. Стальные пути Донбасса. Под ред. В.В. Приклонского. Донецк, 1970. 336 с.
  3. Рубан М.Ю. Акція «червоний ешелон» — трудовий подвиг колективу Луганського вагоноремонтного заводу. Матеріали 18-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Краматорськ, 26—28 вересня 2019 р.). Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Краматорськ, 2019. С. 261—265.
  4. Рубан М.Ю. Виробнича діяльність та розвиток Луганських залізничних майстерень у складі Донецької кам’яновугільної, Катерининської та південно-східних залізниць (1876—1917). Питання історії науки і техніки. 2019. № 2(50). С. 9—13.
  5. Рубан М.Ю. Історичні обставини заснування та діяльності Луганських залізничних майстерень (1878—1930 рр.). Українська залізниця: міжнародний техніко-економічний журнал. 2018. № 12(66). С. 18—21.
  6. Рубан М.Ю. Розвиток та виробнича діяльність Луганських залізничних майстерень у складі Донецьких залізниць (1920—1930). Дослідження з історії і філософії науки і техніки. 2019. № 28 (2). С. 77—84. https://doi.org/10.15421/271918
  7. Башкина В.Я., Поболелов А.И. Луганск в трех столетиях. Луганск, 2012. 140 с.
  8. Спутник пассажира по Юго-Восточным железным дорогам. Выпуск II. Балашово-Харьковская, Донецкие Каменноугольные, Восточно-Донецкая и Елец-Валуйская линии. М.: издание общества Юго-Восточных железн. дорог, 1900. 318 с.
  9. Мигулин П.П. Наша новейшая железнодорожная политика и железнодорожные займы (1893—1902 гг.). Харьков, 1903. 372 с.
  10. Краткий обзор развития и деятельности Екатерининской железной дороги за 25-летие 1884—1909 г. Екатеринослав: Типо-Литография Екатерининской ж. д., 1910. 73 с.
  11. Въ Луганскихъ желѣзнодорожныхъ мастерскихъ. Слав’яносербський хлібороб (Луганск). 1918. 30 октября № 266(311). С. 4.
  12. Дашкевич Б.Н. Железнодорожники в период Австро-Германской оккупации Украины 1918 г. М.: Изд. ЦК Ж.Д., 1925. 214 с.
  13. На желѣзной дорогѣ. Слав’яносербський хлібороб (Луганск). 1918. 4 октября № 245(290). С. 4.
  14. На желѣзной дорогѣ. Слав’яносербський хлібороб (Луганск). 1918. 28 сентября № 241(286). С. 4.
  15. Въ Луганскихъ желѣзнодорожныхъ мастерскихъ. Единение (Луганск). 1918. 14 декабря № 20(335). С. 3.
  16. Гартмана завод. Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. Ред. кол., гл. ред. С.С. Хромов. М.: «Советская энциклопедия», 1987. С. 140—141.
  17. Мощность мастерских Донецких дор. Южный гудок. 1923. 17 марта № 58(422). С. 4.
  18. Совещание правлений, управлений дорог и УЦД. Южный гудок. 1923. 27 января № 18(382). С. 2.
  19. Жуков Г., Богучарский Г. Повышаем качество продукции. Луганская правда (Луганськ). 1926. 11 июня № 132(2228). С. 4.
  20. Кое-что сделано, но можно больше. Луганская правда (Луганск). 1926. 1 июня № 123(2220). С. 4.
  21. Жерновой Г. C чем мы встречаем 10 октябрь. Луганская правда (Луганск). 1927. 25 октября № 245(3034). С. 4.
  22. Жерновой Г. Сборный ожил. Луганская правда (Луганск). 1927. 5 ноября № 255(3044). С. 4.
  23. Нет учебы. Луганская правда (Луганск). 1930. 2 января № 2(3707). С. 4.
  24. Живой Г. Курс на срыв. 7-ой стройтрест затягивает переоборудование механического завода. Луганская правда (Луганськ). 1930. 14 июня № 136(3836). С. 5.
  25. Механічний завод у тупику. Луганська правда (Луганськ). 1930. 6 листопада № 239(3959). С. 1.
  26. Відчиняється районне правління дирекції південних залізниць. Луганська правда (Луганськ). 1931. 26 липня № 170(4172). С. 2.
  27. Не відставайте від передових. Червоний паротяг (Ізюм). 1930. 5 червня № 1. С. 1.
  28. Верстатів не використовують. Червоний паротяг (Ізюм). 1930. 27 квітня № 34(51). С. 1.
  29. Дирекція південних мусить забезпечити Луганське депо керівництвом. Луганська правда (Луганськ). 1931. 19 червня № 139(4141). С. 3.
  30. На терені Луганського будуємо новий руро ливарний завод. Луганська правда (Луганськ). 1931. 21 листопада № 263(4265). С. 3.
  31. Російський державний архів соціально-політичної історії (РДАСПІ). Ф. 17. Оп. 3. Спр. 907. Арк. 3.
  32. РДАСПІ. Ф. 17. Оп. 3. Спр. 927. Арк. 39 — 60.
  33. Коллектив вагонного депо Дебальцево-сортировочное отпраздновал свой 85-летний юбилей. Железнодорожник Донбасса (Донецк). 2018. 21 ноября № 11(11568). С. 1.
  34. Тимошук С. Все вагоны ремонтируем в день отцепки. Гудок (Москва). 1936. 28 декабря № 298(5039). С. 2.
  35. Клименко К.Х., Алдакимов Д.К. Попасная: путеводитель. Донецк: Донбасс, 1981. 72 с.
  36. О работе Донецкой железной дороги. Постановление Совета Народных Комиссаров Союза ССР и Центрального Комитета ЦК ВКП(б). Железнодорожник Донбасса (Донецк). 1934. 14 марта № 1. С. 1.
  37. В цехах нового завода. Железнодорожник Донбасса (Артемовск). 1936. 20 апреля № 92(513). С. 3.
  38. Изюмскому тепловозоремонтному — 50 лет. подг.: И.Т. Агарков, П.М. Белоглазов, Ф.С. Виноградский и др. Харьков: «Прапор», 1965. 62 с.
  39. Готов проект вагоноремонтного пункта. Гудок (Москва). 1935. 14 июля № 160(4600). С.1.
  40. Техническое вооружение дороги в 1936 году. Железнодорожник Донбасса. 1936. 3 марта № 51(463). С. 2.
  41. Недоделки могут сорвать пуск завода. Железнодорожник Донбасса (Артемовск). 1936. 26 июля № 123(594). С. 2.
  42. Морозов Ф.Л. Вагоноремонтный завод должен быть образцовым. Ворошиловградская правда (Ворошиловград). 1938. 6 октября № 82(6990). С. 4.

Повний текст (PDF)