1.7

ІСТОРИКО-НАУКОВИЙ АНАЛІЗ ВІДОБРАЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ У МАТЕРІАЛАХ МІСЦЕВИХ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ УСРР У 1920-х рр.  

В.В. КАБАЧЕК
https://orcid.org/0000-0002-7345-4340

Nauka naukozn. 2022, 4(118): 115–127
https://doi.org/10.15407/sofs2022.04.115

Рубрика: З архівів України
Мова: Українська
Анотація: Стаття присвячена проблемам «коренізації» (українізації), що знайшли відображення у матеріалах місцевих органів радянської влади. Регіоном дослідження обрано столичну на той час Харківщину. Розглядаються протоколи та стенограми засідань міської ради, доповнені протоколами і стенографічними звітами окружних та районних з’їздів рад Харківщини та їхніх виконкомів. Автор вважає, що цей тип джерел, особливо для 1920-х рр., відрізняється високим рівнем відвертості, дозволяє зрозуміти точку зору депутатів — пересічних робітників, селян і працівників низового радянського апарату, іноді навіть не з конкретних виступів, а із реплік і вигуків, збережених у стенограмах. На підставі аналізу вказаних джерел зроблено висновок, що проблеми, пов’язані з українізацією, які знайшли відображення в матеріалах місцевих радянських органів, залишаються актуальними, а з окремих сюжетів можливі прямі аналогії з нещодавнім минулим і сьогоденням. Найбільш значущими з-серед них є такі: нереальність первісно встановлених термінів, що вело до їх подальшої зміни і пролонгації; погана якість низового радянського апарату, значною мірою пов’язана з низькою заробітною платою; небажання радянських службовців вивчати державну мову, її недостатнє вживання ними у повсякденному житті, що вело до втрати вже здобутих знань і навичок. Досить складним був і перехід на українську в традиційно російськомовному Харкові, навіть на рівні міської ради, де більшість становили харківські робітники. Характерно, що критика на адресу керівництва за недостатню українізацію лунала не українською, а російською. Показовою є і проблема українізації освіти, яка особливо гальмувалася труднощами з українізацією викладачів спеціальних технічних предметів у галузі професійної освіти. Останнє стосувалося середньої освіти, проте аналогічним було становище і у вищій технічній освіті, що знаходилася поза межами компетенції місцевих радянських органів. Водночас яскравою рисою «коренізації» стала наявність у тогочасній столиці УСРР низки шкіл, де навчання велося мовами національних меншин. Автором доведено, що матеріали місцевих радянських органів, насамперед протоколи і стенографічні звіти засідань, є цінним джерелом у дослідженні процесів українського національного відродження 1920-х рр.

Ключові слова: українське національне відродження 1920-х рр., Харківщина, політика «коренізації», протоколи і стенографічні звіти засідань місцевих радянських органів, українізація державного апарату, українізація освіти.

Список літератури

  1. Затонський В. Національна проблема на Україні. Харків: Держ. вид-во України, 1927. 96, [1] c.
  2. Каганович Л. Українізація партії і боротьба з ухилами. Вісті ВУЦВ. 1927. 27 вересня.
  3. Косіор С. За ленінську національну політику. Харків, 1930.
  4. Скрипник М. За ленінську національну політику. Будівництво Радянської України. Вип. 1. Харків, 1929.
  5. Хвиля А. Национальный вопрос на Украине. Харьков, 1926.
  6. 6. Шумський О. Ідеологічна боротьба в українському культурному процесі. Більшовик України. 1927. № 2. С. 11—25.
  7. Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совєтській Україні. Варшава, 1936. 270 с.
  8. Шевельов Ю. Українізація: радянська політика 1925—1932 років. Сучасність. 1993. № 5. С. 36—57.
  9. Дзюба І. Українізація та її розгром. Інтернаціоналізм чи русифікація? Київ, 1998. URL: http://litopys.org.ua/idzuba/dz.htm (дата звернення: 20.06.2022).
  10. Бачинський Д. Інтелігенція в українізаційних процесах 1920-х — початку 30-х рр.: історіографія питання. Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. 2007. № 12. С. 309—323.
  11. Горбач Н. Українізація: злет і трагедія (з досвіду ідейно-теоретичної боротьби на Радянській Україні у 20-х роках). Жовтень. 1989. № 2. С. 78—85.
  12. Даниленко В.М. До витоків політики «українізації». Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Вип. 1. Київ, 1993. C. 53—67.
  13. Кульчицкий С. Курс — украинизация. Родина. 1999. № 8. С. 108–110.
  14. Лозицький В.С. Політика українізації в 20—30-х роках: історія, проблеми, уроки. Український історичний журнал. 1989. № 3. С. 46—55.
  15. Борисенко М.В. Літературні організації в суспільно-політичному житті України (1920—1932 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01. Київ: КНУ ім. Т. Шевченка, 1999. 20 с.
  16. Верменич Я.В. Здійснення українізації у 20—30-х роках: політичні і культурні проблеми: автореф. дис… канд. іст. наук: спец. 07.00.01. Київ: КДУ ім. Т. Шевченка, 1994. 23 с.
  17. Колісник К.Є. Проведення політики українізації на Харківщині в 1923— 1932 роках: автореф. дис.  … канд. іст. наук: спец. 07.00.01. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2000. 23 с.
  18. Черкаський А.В. Національно-культурне будівництво на півдні України у 20-ті роки: дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 Одеса: ОДУ, 1994. 192 с.
  19. Єфіменко Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932—1938). Київ: Ін-т історії України НАН України, 2001. 304 с.
  20. Комаренко Т.О., Шипович М.А. Влада і літературно-мистецька інтелігенція радянської України: 20-ті роки XX ст. Київ: Ін-т історії України НАН України, 1999. 61, [1] с.
  21. Політика коренізації в радянській Україні (1920—1930-ті рр.). Наук.-допоміж. бібліограф. покажчик / Упоряд. та авт. вступ. ст.: П. Бондарчук, В. Даниленко, Г. Єфіменко. Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. 219 с.
  22. Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. Київ: Пошук. Вид. агентство «Книга пам’яті України», 2002. 352 с.
  23. «Українізація» 1920—30-х років: передумови, здобутки, уроки  / Відп. ред. В.А. Смолій. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2003. 392 с.
  24. Шаповал Ю. Олександр Шумський. Життя, доля, невідомі документи: дослідження, архівні матеріали. Київ—Львів: Україна модерна; Укр. пропілеї, 2017. 742 с.
  25. Парахіна М. Теорія «боротьби двох культур» — у пошуках російсько-українського історіографічного консенсусу (минуле і сучасне однієї концепції). Український історичний збірник. 2012. Вип. 15. С. 303—316.
  26. Кралюк П. Українізація у 1923—1932 роках. Український національний рух становив загрозу для влади СРСР. Радіо Свобода. 26 квіт. 2020. URL: https:// www.radiosvoboda.org/a/30576563.html (дата звернення: 20.06.2022).
  27. Борисенок Е.Ю. Феномен советской украинизации. 1920—1930-е годы. Москва: Европа, 2006. 256 с.
  28. Мартин Т. Империя положительной деятельности. Нации и национализм в СССР, 1923—1939 / Пер. с англ. О.Р. Щелоковой. Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН); Фонд «Президентский центр Б.Н. Ельцина», 2011. 663 с. URL: http://resource.history.org.ua/item/10724 (дата звернення: 20.06. 2022).
  29. Мейс Дж. Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у Радянській Україні, 1918—1933 / Пер. з англ. М. Яковлєва. Київ: Видавничий дім «КОМОРА», 2018. 496 с.

Повний текст (PDF)