1.2

ГОМЕОСТАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ІННОВАЦІЙНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

М.В. ОДРЕХІВСЬКИЙ

https://orcid.org/0000-0003-3165-4384

О.О. ПШИК-КОВАЛЬСЬКА

https://orcid.org/0000-0002-6017-7444

Nauka naukozn. 2021, 1(111): 3-15

https://doi.org/10.15407/sofs2021.01.003

Рубрика: Наука та інноваційний розвиток науки і суспільства

Мова: Українська

Анотація: Мета статті — дослідити можливості застосування гомеостатичного підходу до управління рекреаційними інноваційними підприємствами (РІП) та побудувати модель гомеостатичних РІП в умовах Четвертої промислової революції (Промисловості 4.0). Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, які зумовлені метою та логікою розв’язування проблем використання гомеостатичного управління РІП для забезпечення їх розвитку та функціональної стійкості. Отримані наукові результати ґрунтуються на використанні системного та гомеостатичного підходів, концепції ієрархічного управління, методів адаптування, графічного методу. В рамках дослідження виокремлено особливості двополярного гомеостатичного управління, яке охоплює управління через цілі та суперечності між ними, а також запропоновано модель гомеостатичного управління РІП, в основу побудови якої покладено управління рекреаційними інноваційними процесами, які можуть бути організовані у межах РІП або замкнутими на рекреаційний регіон чи рекреаційну галузь загалом. Запропоновано гомеостатичний підхід до управління основними сферами організаційної діяльності у РІП — менеджментом і маркетингом, що забезпечуватиме ефективну взаємодію відповідних функціональних систем та гомеостаз (стабільне функціонування) РІП. Сутність менеджменту в організаційному функціонуванні РІП виражено як управління людьми для підтримки у них активності щодо здійснення професійної діяльності, а маркетингу — як управління стосунками з клієнтами. Вищезазначене дасть змогу на основі довготривалих суперечностей між рекреаційною і виробничою сферами рекреаційних регіонів виробити стратегію управління стійким розвитком РІП; побудувати в умовах РІП інтелектуальні інформаційні системи, які здатні синтезувати природний та штучний інтелект, автоматизувати процеси прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: гомеостаз, гомеостатичній підхід, Промисловість 4.0, рекреаційні інноваційні підприємства, управління.

Список літератури

  1. Alcácer V., Cruz-Machado V. Scanning the Industry 4.0: A Literature Review on Technologies for Manufacturing Systems. Engineering Science and Technology, an International Journal. 2019. No 22. P. 899—919. https://doi.org/10.1016/j.jestch.2019.01.006
  2. Pereira A.C., Romero F. A review of the meanings and the implications of the Industry 4.0 concept. Procedia Manufacturing. 2017. No 13. P. 1206—1214. https://doi.org/10.1016/j.promfg.2017.09.032
  3. ГорскийЮ.М., СтепановА.М., ТеслиновА.Г. Гомеостатикагармониявигрепротиворечий. Иркутск: Репортер A1, 2008. 634 c.
  4. Одрехівський М. Маркетингово-орієнтоване управління рекреаційними інноваційними підприємствами. Дрогобич: РВ ДДПУ, 2009. 488 с.
  5. Новосельцев В.Н. Гомеостаз систем управления. Автоматика и телемеханика. 1973. № 5. С. 98—114.
  6. Pavlenko E., Zegzhda D. Homeostatic approach to assessing digital manufacturing security. The 4th International Scientific Conference “The Convergence of Digital and Physical Worlds: Technological, Economic and Social Challenges” (CC-TESC2018). 2018. Vol. 44. No 66. https://doi.org/10.1051/shsconf/20184400066
  7. Піддубний І.О., Піддубна Л.І. Гомеостатичний механізм координації результатів в системі міжнародної економічної діяльності підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2019. № 66. С. 109—120.
  8. Vargas Patrícia, Moioli Renan, de Castro Leandro N., Timmis Jon, Neal Mark, and Von Zuben Fernando J. Artificial Homeostatic System: A Novel Approach. 8th European Conference, ECAL 2005, Canterbury, UK, September 5—9, 2005, P. 754—764. https://doi.org/10.1007/11553090_76
  9. Damasio A., Damasio H. Exploring the concept of homeostasis and considering its implications for economics. Journal of Economic Behavior & Organization. 2016. No 126. Р. 125—129. https://doi.org/10.1016/j.jebo.2015.12.003
  10. Heydebrand W.V. Organizational Contradictions in Public Bureaucracies: Toward a Marxian Theory of Organizations. Sociological Quarterly. 2008. Vol. 18. No 1. P. 83—107. https://doi.org/10.1111/j.1533-8525.1976.tb01890.x
  11. Boniface M., Mitchell N., Rashmi M. Three Alternatives to Organizational Value Change and Formation. The Journal of Applied Behavioral Science. 2012. Vol. 48. No 3. P. 380—409. https://doi.org/10.1177/0021886311428435
  12. Rafferty A.E., Jimmieson N.L., Armenakis A.A. Change readiness: A multilevel review. Journal of Management. 2013. Vol. 39. No 1. P. 110—135. https://doi.org/10.1177/0149206312457417
  13. Kiesnere A.L., Baumgartner R.J. Sustainability Management in Practice: Organizational Change for Sustainability in Smaller Large-Sized Companies in Austria. Sustainability. 2019. Vol. 11. P. 1—40. https://doi.org/10.3390/su11030572
  14. Griffiths A., Petrick J.A. Corporate architectures for sustainability. Journal of Operations & Production Management. 2001. Vol. 21. No 12. P. 1573—1585. https://doi.org/10.1108/01443570110410919
  15. Sroufe R. Integration and organizational change towards sustainability. Journal of Cleaner Production. 2017. Vol. 162. P. 315—329. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2017.05.180
  16. Шпак Н.О., Одрехівський М., Литвин І., Залізна Л. Проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю інноваційних систем. Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Серія: Економічні науки. 2019. № 1. С. 84—91. https://doi.org/10.20998/2519-4461.2019.1.84
  17. Оберемок И.И., Оберемок Н.В. Взаимодействие функциональных систем управления компании в рамках гомеостатической системы управления проектами. Управління розвитком складних систем. 2014. Вип. 20(1). С. 43—47.
  18. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: «Дело», 1993. 702 с.
  19. Туленков И.В. Введение в теорию и практику менеджмента: уч. пособ. К.: МАУП, 1998. 319 с.
  20. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга: 2-е европ. изд. К.; М.; СПб: Изд. дом «Вильямс», 1998. 1056 с.
  21. Одрехівський М. Оцінка і прогнозування станів та стійкості розвитку валеологічних інноваційних структур. Економічна кібернетика. 2009. № 3—4(57—58). С. 90—98.
  22. Одрехівський М. Методологічні аспекти організаційного проектування інноваційних підприємств. Регіональна економіка. 2000. № 3. С. 88—93.
  23. Єщенко П.С., Арсеєнко А.Г. Нова парадигма розвитку економіки — настійний виклик нашого часу. Економіка і прогнозування. 2011. № 1. С. 28—47.
  24. Бурлуцький С.В. Соціальне партнерство та корпоративна відповідальність: гомеостатичний підхід. URL: http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/5113/1/120-125.pdf (дата доступу: 19.05.2020).
  25. Штулер І.Ю. Інституціональні засади зміни концепцій гомеостазису, як базової основи розвитку на сучасному етапі. Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. 4. C. 102—108.
  26. Штулер І.Ю. Оцінка ефективності прогнозованого розвитку національної економіки за умов гомеостазису. Актуальні проблеми економіки. 2016. № 10. С. 102—108. https://doi.org/10.1016/j.intele.2017.03.003
  27. Штулер І.Ю. Обґрунтування моделі гомеостазису національної економічної системи за умов інноваційного розвитку. Вісник Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Економіка. 2016. Т. 21. Вип. 7(2). С. 52—56.
  28. Єрмошенко М.М. Нова парадигма економічної науки в контексті розвитку в умовах України інформаційної економіки. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 1(91). С. 14—20.

Повний текст (PDF)