1.9

ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ СИМБІОЗУ ТА ЙОГО НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ (СВІТОВИЙ КОНТЕКСТ)

О.Ф. ГЛОБА,

Н.Ф. НИКИТЮК

Nauka naukozn. 2017, 2(96):  126-135

https://doi.org/10.15407/sofs2017.02.126

Рубрика: Історія науки і техніки

Мова: Українська

Анотація: У статті в історичному аспекті розглядаються дослідження такого поширеного явища в природі як симбіоз. На основі виявлених джерел розкривається еволюція уточнення самого поняття «симбіоз». У статті висвітлено лише матеріали, які стосуються симбіозу рослин та встановлення вченими кількох його видів. Показано роль вчених у вивченні цього явища. Зокрема з’ясовано, що саме німецький ботанік Альберт Бернард Франк вважається першим, хто запропонував вдалий термін для визначення одного з видів симбіозу — симбіозу між корінням деревних лісових рослин і ґрунтовими (сумчастими) грибами — мікориза (або грибо-корінь), але пріоритет наукового обґрунтування відкриття цього явища належить польському вченому, професору Одеського (кол. Новоросійського) університету Францу Михайловичу Каменському. Певний внесок у вивчення симбіозу рослин також зробили швейцарський вчений Сімон Швенденер, німецький ботанік і мікробіолог Генріх Антон де Барі та інші. Подальшими дослідженнями вчених було встановлено, що утворення мікориз властиве не тільки багаторічним деревним і кущовим рослинам, а й багатьом однорічним сільськогосподарським рослинам. Отже, для практики було відкрито ще один новий шлях для підвищення врожайності сільськогосподарських рослин. Вивчення цього важливого явища стало можливим завдяки не лише розвитку самої ботаніки, а й мікології, мікробіології та екології рослин.

Ключові слова: симбіоз, мутуалізм, мікориза, ґрунтові гриби, корені вищих рослин, ботаніка.

Список літератури

  1. Рижков В. Взаємодопомога серед живої природи. (Симбіоза). Харків: «Радянська школа», 1932. 70 с.
  2. Белюченко И.С. Экологические основы симбиогенного развития растений в сложных травостоях. Научный журнал КубГАУ. 2015. № 107. С. 1451—1473.
  3. Леонтьєв Д.В., Акулов О.Ю. Загальна мікологія: підруч. для вищ. навч. закл. Х.: Вид. група «Основа», 2007. 228 с.
  4. Козо-Полянский Б.М. Новый принцип биологии. Очерк теории симбиогенеза. Л.-М.: Изд-во «Пучина», 1924. 147 с.
  5. Тихонович И.А., Проворов Н.А. Симбиогенетика микробно-растительных взаимодействий. Экологическая генетика. 2003. Т. 1. Спецвыпуск. С. 36—46. https://doi.org/10.17816/ecogen1036-46
  6. Організми симбіонти. URL: http://faqukr.ru/osvita/38435-simbionti-ce-organizmi-jakizhivljatsja-organizmi.html
  7. Мартин Б.Д., Шваб Э. Симбиоз: «Сосуществование» в хаосе. Историко-биологические исследования. 2012. № 4. С. 7—25.
  8. Аносов И.П., Кулинич Л.Я., Кулинич Р.Л. и др. Курс истории биологии: учеб. пособие. К.: Твим интер, 2003. 440 с.
  9. Генкель П.А. Физиология растений с основами микробиологии: учеб. для пед. институтов. М.: Гос. учебно-пед. изд-во, 1958. 463 с.
  10. Хахина Л.Н. Проблема симбиогенеза. (историко-критический очерк исследований отечественных ботаников). Л.: Наука, 1979. 156 с.
  11. Проворов Н.А. Антон де Бари. Явление симбиоза. Сельськохозяйственная биология. 2014. № 3. С. 113—126. https://doi.org/10.15389/agrobiology.2014.3.113eng
  12. Білай В.Й. Переможці невидимих. З історії вітчизняної мікробіології. К.: Радянська школа,1957. 188 с.
  13. Билай В.И. Микроорганизмы — друзья и враги человека. К.: Вид-во «Наукова думка», 1982. 150 с.
  14. Развитие биологии на Украине: В 3-х т. Т. 2. Развитие ботанических исследований, физиологии и биохимии, интродукции и акклиматизации, генетики и селекции за годы Советской власти / Ред. кол.: К.М. Сытник (отв. ред.) и др. К.: «Наук. думка», 1985. 456 с.
  15. Фет В. К истории изучения симбиогенеза: о переводе на английский язык книги Б.М. Козо-Полянского «Новый принцип биологии» (1924). Историко-биологические исследования. 2012. Т. 4. № 2. С. 125—129.

Повний текст (PDF)