1.5

ОЦІНЮВАННЯ ІСТОРИЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ФОРМУВАННЯ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ ДОСЛІДНИКІВ-ГУМАНІТАРІЇВ ЗА 100 РОКІВ

С.Г. БУБЛИК

https://orcid.org/0000-0002-8463-9981

Nauka naukozn. 2021, 1(111): 44-62

https://doi.org/10.15407/sofs2021.01.044

Рубрика: Наукометрія

Мова: Українська

Анотація: Глобальна тенденція старіння науки є актуальним і найбільш дискусійним науковим питанням сьогодення, а її подолання належить до пріоритетних завдань державної наукової політики багатьох країн. Одним зі шляхів її вирішення є визначення балансу вікової структури активних дослідників у контексті концепції життєвого циклу. Цьому може посприяти виявлення історичних тенденцій формування вікової структури дослідників, а також еволюції її структурних елементів із плином часу. Тому метою дослідження є виявлення та оцінювання історичних тенденцій формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв за 100 років. Для реалізації мети дослідження використано концептуальні засади життєвого циклу (старіння особистості та процеси організаційного зростання і занепаду) когорт дослідників за роками народження, а також метод когортного аналізу — задля визначення історичних тенденцій формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв у 1909 та 2009 роках, аналізу структури як динаміки змін когорт, а також оцінювання виявлених основних тенденцій. Для визначення вікових структур активних дослідників-гуманітаріїв за 100 років сформовано статистичний масив історіографічних і бібліометричних даних про відомих і видатних дослідників-гуманітаріїв. Історіографічні та бібліометричні дані складаються із відомостей про рік народження, початку та завершення активної наукової діяльності дослідників. Загалом до статистичного масиву дослідження увійшли історіографічні та бібліометричні дані про 7130 дослідників зі 145 країн, 1820—1995 років народження. Для структуризації даних у часі всіх дослідників-гуманітаріїв згруповано у 5-річні когорти за роками народження.

Зроблено висновок, що застосування концептуальних засад життєвого циклу дослідницької активності та методу когортного аналізу дозволяє визначити деякі історичні тенденції формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв, а також виділити аспекти щодо вирішення наукової проблеми балансу такої структури. Виявлено, що події світового масштабу (світові війни, четверта інформаційна революція) впливають на збільшення як середнього віку, так і вагомості старших вікових груп у вікових структурах дослідників-гуманітаріїв. Підтверджено гіпотезу про те, що вікові структури дослідників-гуманітаріїв мають інституціональний характер, оскільки початок зникнення когорт дослідників (67±1 рік) є майже незмінним протягом 100 років та відповідає офіційним віковим обмеженням на перебування на штатній посаді у більшості провідних країн світу. Зростання віку дослідників у контексті старіння науки протягом 1909—2009 років відбулося через збільшення часу на підготовку наукових кадрів, а також на досягнення максимальної чисельності когорт дослідників. Це збільшення компенсується зменшенням тривалості стадії їх напіввиведення, що є ознакою балансу життєвого циклу дослідницької активності когорт за роками народження.

Ключові слова: дослідники-гуманітарії, вікова група, когорта за роками народження, когортний аналіз, життєвий цикл, вікова структура, активна наукова діяльність.

Список літератури

  1. Milojević S., Radicchi F., and Walsh J.P. Changing demographics of scientific careers: The rise of the temporary workforce. Proceedings of the National Academy of Sciences.2019. 116(4), P. 1457—1457. https://doi.org/10.1073/pnas.1821743116
  2. Ghaffarzadegan N., Xu R. Late retirement, early careers, and the aging of U.S. science and engineering professors. PLoS ONE. 2018. No 13(12): e0208411. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0208411
  3. Blau D.M., Bruce A. Weinberg. Why the US science and engineering workforce is aging rapidly. PNAS. 2017. No 114(15). P. 3879—3884. https://doi.org/10.1073/pnas.1611748114
  4. Zwick T., Göbel C., Fries J. Age-differentiated work systems enhance productivity and retention of old employees. In: C.M. Schlick, E. Frieling, J. Wegge (Hrsg.). Age-differentiated work systems. Berlin: Springer, 2013. No 448. P. 25—44. https://doi.org/10.1007/978-3-642-35057-3_2
  5. Matthews K.R.W., Calhoun K.M, Lo N., Ho V. The Aging of Biomedical Research in the United States. PLoS ONE. 2011. No 6(12): e29738. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0029738
  6. БубликС.Г. Віковийчинникдослідницькогопотенціалунауки. Проблеминауки. 2005. № 2. С. 9—15.
  7. O’Rand A.M., Krecker M.L. Concepts of the life cycle: Their history, meanings, and uses in the social sciences. Annual Review of Sociology. 1990. No 16(1). P. 241—262. https://doi.org/10.1146/annurev.so.16.080190.001325
  8. Жилінська О.І. Вікова структура кадрового потенціалу науки: проблеми та завдання державної науково-технологічної політики України. Наука та наукознавство. 2005. № 3. С. 81—98.
  9. Дежина И.Г. Государственное регулирование науки в России: моногр. / Ред. Н.И. Иванова; Ин-т мировой экономики и междунар. отношений РАН. М.: Магистр, 2008. 430 с.
  10. Вашуленко О.С., Грига В.Ю., Єгоров І.Ю. Побудова сценаріїв розвитку наукових кадрів в Україні на основі використання статистичних моделей. Наука та наукознавство. 2010. № 1(67). С. 28—39.
  11. Грига В.Ю., Вашуленко О.С. Оцінка стану наукових кадрів України: віковий аспект. Наука та наукознавство. 2013. № 1(79). С. 38—46.
  12. Попович О.С., Костриця О.П. Вікова структура кадрів як фактор життєздатності наукової системи України. Наука та інновації. 2016. № 12(2). С. 5—10. https://doi.org/10.15407/scin12.02.005
  13. Ушакова С.Е., Бойченко Т.А. Анализ динамики возрастной структуры российских исследователей. Наука. Инновации. Образование. 2018. № 1(27). С. 5—25.
  14. Терещенко О.В. Метод когортного анализа в социальных исследованиях. Социоло­гия: 4М. 2009. № 29. С.172—185.
  15. Булкин И.А. Эволюция возрастной структуры исследователей в организациях НАН Украины. Наука та наукознавство. 2016. № 4(94). С. 38—39.
  16. Попович О.С., Костриця О.П. Відновлення наукового потенціалу української науки: необхідність і реальні перспективи. Наука та інновації. 2017. Т. 13. № 4. С. 5—13. https://doi.org/10.15407/scin13.03.005
  17. Попович О.С., Костриця О.П. Посилення негативних тенденцій в динаміці кадрового потенціалу НАН України. Наука та наукознавство. 2020. № 1(107). С. 22—33. https://doi.org/10.15407/sofs2020.01.022
  18. Науэн М.С. Эвристические возможности когортного анализа в социологии: дисс. … канд. соц. наук: 22.00.01. Санкт-Петербург, 2006. 138 с.
  19. Булкін І.О. Особливості вікової структури наукових кадрів НАН України як провідного елемента наукової системи країни. Наука та наукознавство. 2016. № 2. С. 50—61.
  20. Firebaugh G. Where does social change come from? Estimating the relative contributions of individual change and population turnover. Population Research and Policy Review. 1992. Vol. 11. P. 1—20. https://doi.org/10.1007/BF00136392
  21. Andrew Bell. Age Period Cohort analysis: A review of what we should and shouldn’t do. Annals of Human Biology. 2020. No 47(2). P. 208—217. https://doi.org/10.1080/03014460.2019.1707872
  22. Науэн М.С. Метод когортного анализа в социологии. Журнал социологии и социальной антропологии. 2006. № 9(3). C. 137—144.
  23. Adams J., Brückner H., and Naslund C. Who Counts as a Notable Sociologist on Wikipedia? Gender, Race, and the “Professor Test”. Socius: Sociological Research for a Dynamic World. 2019. Vol. 5. P. 1—14. https://doi.org/10.1177/2378023118823946
  24. Sinatra R., Wang D., Deville P., Song C., Barabasi, A.-L. Quantifying the evolution of individual scientific impact. Science. 2016. 354(6312), aaf5239—aaf5239. https://doi.org/10.1126/science.aaf5239
  25. Lande D.V., Andrushchenko V.B., Balagura I.V. Wiki-index of authors popularity. arXivpreprintarXiv. 2017. 1702.04614.
  26. Radicchi F., Castellano C. Analysis of bibliometric indicators for individual scholars in a large data set. Scientometrics. 2013. No 97(3). P. 627—637. https://doi.org/10.1007/s11192-013-1027-3
  27. Bar-Ilan J. Evaluating the individual researcher — adding an altmetric perspective. Research Trends. 2014. No 37. P. 31—34. https://www.researchtrends.com/issue-37-june-2014/evaluating-the-individual-researcher/ (last accessed: 25.05.2020).
  28. Costas R., Nane G.F., Larivière V. Is the Year of First Publication a Good Proxy of Scholars’ Academic Age? Proceedings from 15th International Society of Scientometrics and Infometrics Conference. Istanbul, 2015. Р. 988—998.
  29. Pew Research Center, September, 2015. The Whys and Hows of Generations Research. Retrieved from https://www.pewresearch.org/politics/2015/09/03/the-whys-and-hows-of-generations-research/ (last accessed: 25.05.2020).
  30. Larson, R. C., Diaz, M. G. Nonfixed Retirement Age for University Professors: Modeling Its Effects on New Faculty Hires. Service science. 2012. No 4(1). P. 69—78. https://doi.org/10.1287/serv.1120.0006
  31. Hanlon S.M. Scientists who leave research to pursue other careers in science are still scientists. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 2019. No 116. 17624. https://doi.org/10.1073/pnas.1909427116
  32. Мильнер Б.З. Теория организации: учеб. 4-е изд., пер. и доп. М.: Инфра-М, 2005. 648 с.

 

Повний текст (PDF)