1.5

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ, АБО ЯК Г.М. ДОБРОВ УПРОВАДЖУВАВ РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Н.Б. ІСАКОВА
https://orcid.org/0000-0001-9632-8067

Nauka naukozn. 2019, 2(104): 43-54
https://doi.org/10.15407/sofs2019.02.043

Рубрика: До 90-річчя Геннадія Михайловича Доброва
Мова: Українська
Анотація: Статтю присвячено проблемі ефективності наукових досліджень і впливу управлінської компетентності вчених на керівництво науковими колективами на рівні організацій і окремих підрозділів. Історико-наукознавчий аналіз організації системи підготовки керівних кадрів АН УРСР у 1980-х роках дозволив сформулювати необхідні умови для підвищення ефективності навчальних програм для керівників у наукових організаціях. Доведено, що зміст, форма і методи підготовки повинні враховувати специфіку діяльності людини в науці, освітній рівень учнів і будуватися на попередньому вивченні конкретних ситуацій в організації та в управлінні дослідженнями і розробками. Обов’язковими умовами навчання керівників у науці повинні бути адаптивність навчальних програм, залучення учасників навчання до процесу підготовки, використання інтерактивних методів, короткостроковість і формування зворотного зв’язку. Управлінська підготовка керівних кадрів науки є платформою та дослідницьким полігоном для спеціалістів із питань наукової політики, управління та організації наукової праці.

Ключові слова: управлінська кваліфікація, підготовка кадрів, ефективність наукових підрозділів, впровадження наукових результатів, дослідження і розробки, проект ICSOPRU.

 Список літератури

  1. Микулинский С., Родный И. Наука как предмет специального исследования. Вопросы философии. 1966. № 5. С. 25–38.
  2. Добров Г.М. Наука о науке. К.: Наукова думка, 1966.
  3. Микулинский С., Родный И. Место науковедения в системе наук. Вопросы философии. 1968, № 6. С. 33–42.
  4. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А., Малицкий Б.А. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. К.: Наук. думка, 1987. 347 с.
  5. Труфанова Е.О., Яковлева А.Ф. Социальные роли ученого от «эскаписта» до «менеджера».
    Вопросы философии. 2015. № 3. С. 72–82.
  6. Мирская Е.З. Человек в науке: социологические дискуссии ХХ века. Социология науки и технологий. 2010. Т. 1. № 4. С. 26–45.
  7. Пельц Д., Эндрюс Ф. Ученые в организациях. Об оптимальных условиях для исследований в организациях. М.: Прогресс, 1973. 472 с.
  8. UNESCO. International Comparative Study on the Management, Productivity, and Effectiveness of Research Teams and Institutions (ICSOPRU), 1971—1989. Ann Arbor, MI: Interuniversity Consortium for Political and Social Research, 2006-01-12. URL: https://www. icpsr.umich.edu/icpsrweb/ICPSR/studies/9471
  9. Нормативно-методические материалы системы повышения квалификации руководящих работников и специалистов АН УССР / Сост.: Г.М. Добров, В.М. Пелых, Б.С. Стогний и др. К.: Наукова думка, 1985. 204 с.
  10. Организация управления в научном учреждении. К.: Наукова думка, 1988.

Повний текст (PDF)