АКАДЕМІЧНІ ТА УНІВЕРСИТЕТСЬКІ СКЛАДНИКИ СВІТОВОГО ЛІДЕРСТВА КИТАЮ У НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ
О.О. ГРАЧЕВ
https://orcid.org/0000-0002-3980-2890
В.І. ХОРЄВІН
https://orcid.org/0000-0002-6509-4736
Nauka naukozn. 2024, 4(126): 51—77
https://doi.org/10.15407/sofs2024.04.051
Рубрика: Зарубіжна наука. Міжнародне науково-технічне співробітництво
Мова: Українська
Анотація: Шляхом документально-фактологічного аналізу автори обґрунтували наявність зв’язку між лідерською позицією Китаю у глобальній науково-технологічній сфері та заходами державної політики, орієнтованими на інноваційний розвиток. У дослідженні вперше узагальнено зміни у науці та освіті в результаті реалізації держаної політики, спрямованої на подолання вікової відсталості та економічного хаосу і перетворення Китаю на глобального науково-технологічного лідера. Джерельну базу дослідження склали закордонні та вітчизняні наукові публікації, статистичні дані органів влади і міжнародних наукових організацій. Проаналізовано розвиток академічного та університетського складників науково-технологічної сфери КНР упродовж 1949—2021 рр. у межах чотирьох етапів. Перший етап (1949—1959) характеризується змінами відповідно до планової економіки та ідеологічного диктату; другий (1960—1977) — стагнацією в академічному та освітянському секторах; третій (1978—2001) — створенням засад для переходу країни на інноваційний шлях розвитку та запровадження міжнародних стандартів у освітній галузі; четвертий (від 2002) — розвитком інноваційних технологій одночасно з покращенням умов життя людей у межах проєкту «Прекрасний Китай». Розкрито сутність реформ у галузі вищої освіти (1980—90-ті рр.) з метою переведення університетської діяльності на західну модель; здійснення «Проєкту інноваційних знань» АН КНР як пілотного проєкту для розроблення наукових засад для побудови в країні інноваційної економіки та програм із розвитку кадрового потенціалу, передусім шляхом підтримки талантів, повернення учених-експатріантів і залучення провідних закордонних фахівців. Охарактеризовано зміст академічних програм «Інновації» (2011 р.) та «Піонерська ініціатива» (2014 р.), спрямованих на досягнення Китаєм провідних позицій у світі. Значну увагу в дослідженні приділено програмі «Один пояс, один шлях», яка діє з 2013 р., та ролі у ній АН КНР, а також урядовим ініціативам 2015 р. з перетворення країни на світового лідера у науці, вищій освіті та інноваціях до 2050 р. Дослідження продемонструвало, що реформи у науково-технологічній та освітній сферах Китаю проводилися на тлі позитивних змін в економіці та за активної участі керівництва держави, що може слугувати прикладом для України.
Ключові слова: науково-технологічна сфера, вища освіта, дослідження і розробки, університети, Китайська Народна Республіка, Академія наук КНР
Список літератури
1. Schneegans S., Lewis J., Straza. T. The Race Against Time for Smarter Development — Executive Summary. UNESCO Science Report: The Race Against Time for Smarter Development. Schneegans S., Straza T., Lewis J. (Eds). Paris: UNESCO Publishing. 2021. P. 30—78. https://doi.org/10.18356/9789210058575c010
2. Яцків Я.С., Маліцький Б.А., Бублик С.Г. Трансформація наукової системи Ук раїни протягом 90-х років XX століття: період переходу до ринку. Наука та інновації. 2016. № 12 (6). С. 6—14. https://doi.org/10.15407/scin12.06.006
3. Мех О.А., Бублик С.Г. Суб’єкти науково-освітньої діяльності в Україні: структурний аналіз міжнародних рейтингів і звітних документів. Наука та наукознавство. 2021. № 2 (112). С. 77—99. https://doi.org/10.15407/sofs2021.02.077
4. Грачев О.О., Хорєвін В.І. Академічна наука країн світу. Київ, 2020. 575 с.
5. Cao С. China. UNESCO Science Report: towards 2030. Soete L., Schneegans S., Eröcal D., Angathevar B., Rasiah R. (Eds). Paris: UNESCO Publishing, 2015. P. 621—641.
6. Cao С. China. UNESCO Science Report: The Race Against Time for Smarter Development. Schneegans S., Straza T., Lewis J. (Eds). Paris: UNESCO Publishing, 2021. P. 623—639.
7. Cao C., Li N., Li X., Liu L. Science and Government. Reforming China’s S&T system. Science. 2013. Vol. 341. No. 6145. Р. 460—462. https://doi.org/10.1126/science.1234206
8. Cao С., Baas J., Wagner C., Jonkers K. Returning scientists and the emergence of China’s science. Science and Public Policy. 2020. Vol. 47. No. 2. P. 172—183. https://doi.org/10.1093/scipol/scz056
9. Suttmeier R.P., Cao C., Simon D.F. “Knowledge Innovation” and the Chinese Academy of Sciences. Science. 2006. Vol. 312. No. 5770. P. 58—59. https://doi.org/10.1126/science.1122280
10. Kang Q. Higher Educational Reform in China Today. Policy Futures in Evaluation. 2004. No. 2 (1). P. 141—149. https://doi.org/10.2304/pfie.2004.2.1.4
11. Shen W., Zhang H., Liu C. Toward a Chinese model: De-Sovietization reforms of China’s higher education in the 1980s and 1990s. International Journal of Chinese Education. 2022. No. 11 (3). Р. 1—17. https://doi.org/10.1177/2212585X221124936
12. Swinbanks D., Nathan R., Triendl R. Western research assessment meets Asian cultures. Nature. 1997. Vol. 389. No. 6647. P. 113—117. https://doi.org/10.1038/38088
13. Shu F., Quan W., Chen B., Qiu J., Sugimoto C.R., Larivière V. The role of web of science publications in China’s tenure system. Scientometrics. 2020. No. 122 (3). P. 1683—1695. https://doi.org/10.1007/s11192-019-03339-x
14. Quan W., Chen B., Shu F. Publish or impoverish: an investigation of the monetary reward system of science in China (1999—2016). Aslib Journal of Information Management. 2017. No. 69 (2). P. 486—502. https://doi.org/10.1108/ajim-01-2017-0014/
15. Peng C. Focus on quality, not just quantity. Nature. 2011. Vol. 75. No. 7356. P. 267. https://doi.org/10.1038/475267a
16. Zweig D., Wang H. Can China bring back the best? The Communist Party organizes China’s search for talent. The China Quarterly. 2013. No. 215 (3). P. 590—615. https://doi.org/10.2139/ssrn.2195881
17. Liu X. Th e “Double First Class” Initiative under Top-Level Design. ECNU Review of Education. 2018. No. 1 (1). P. 147—152. https://doi.org/10.30926/ecnuroe2018010109
18. Баланчук І.С. Побудова інноваційної системи в Китайській Народній Республіці. Наука, технології, інновації. 2019. № 1. С. 23—35.
19. Саліхова О.Б., Гончаренко Д.О. Політика ендогенного розвитку фармацевтики в Китаї: Уроки для України. Економіка і прогнозування. 2020. № 2. С. 139— 157. https://doi.org/10.15407/eip2020.02.139
20. Безрукова Н.В., Лекунович А.Ю. Особливості побудови інноваційної економіки: аналіз досвіду Китаю та реалії України. Ефективна економіка. 2017. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5544 (дата звернення: 03.09.2024).
21. Кавуненко Л.П., Ісакова Н.Б. Традиції та перспективи науково-технічного співробітництва України з Китаєм. Наука та наукознавство. 2021. № 4 (114). С. 94—111. https://doi.org/10.15407/sofs2021.04.094
22. Shu F., Liu S., Larivière V. China’s Research Evaluation Reform: What are the Consequences for Global Science? Minerva. 2022. No. 60 (4). P. 329—347. https://doi.org/10.1007/s11024-022-09468-7
23. Agarwala N., Chaudhary R.D. China’s Policy on Science and Technology: Implications for the Next Industrial Transition. India Quarterly. 2019. No. 75 (2). P. 206— 227. https://doi.org/10.1177/0974928419841786
24. The Chinese Academy of Sciences at 70. Editorials. Nature. 2019. Vol. 574. No. 7776. P. 5. https://doi.org/10.1038/d41586-019-02950-5
25. Dali Ma. Boundary repair: Science and enterprise at the Chinese Academy of Sciences. Social Studies of Science. 2019. Vol. 49. No. 3. P. 381—402. https://doi.org/10.1177/0306312719846560
26. Zhang Q. The Chinese Academy of Sciences responds: we are with the government and with the people. Correspondence. Nature. 2019. Vol. 574. No. 7779. P. 486. https://doi.org/10.1038/d41586-019-03205-z
27. Baark E., Suying L. Science and technology policy reforms in China — A critical assessment. Copenhagen Journal of Asian Studies. 1990. Vol. 5. No. 10. P. 7—26. https://doi.org/10.22439/cjas.v5i1.1770
28. Cao C. The Chinese Academy of Sciences: The Election of Scientists into the Elite Group. Minerva. 1998. No. 36 (4). P. 323—346. https://doi.org/10.1023/A:100442140614
29. Irvin A., Sun T.Q. Transformative Innovation Policy: A Case-Study from China. Innovation and Development Policy. 2021. No. 3 (1). P. 21—23. https://doi.org/10.3724/SP.J.2096-5141.2021.0002
30. Shu F., Sugimoto C.R., Larivière V. The institutionalized stratification of the Chinese higher education system. Quantitative Science Studies. 2020. Vol. 2. No. 1. P. 327—334. https://doi.org/10.1162/qss_a_00104
31. Khan C.T. The Inferences & Nature of China’s Transfer and Development of Technology from Higher Education Institutions to Industry. Open Journal of Social Sciences. 2018. No. 6. Р. 12—34. https://doi.org/10.4236/jss.2018.69002
32. Yi W., Long C.X. Does the Chinese version of Bayh-Dole Act promote university innovation? China Economic Quarterly International. 2021. No. 1 (3). P. 244—257. https://doi.org/10.1016/j.ceqi.2021.09.003
33. Cai Y.Q. The Evolution of Distribution of Technology Transfer in China: Evidence from Patent Licensing. American Journal of Industrial and Business Management. 2018. No. 8. P. 1239—1252. https://doi.org/10.4236/ajibm.2018.85084
34. Etzkowitz H., Leydesdorff L. The Dynamics of Innovation: From National Systems and “Mode 2” to a Triple Helix of University-Industry-Government Relations. Research Policy, 2000. No. 29 (2). Р. 109—123. http://doi.org/10.1016/S0048-7333(99)00055-4
35. Zhang H., Sonobe T. Development of science and technology parks in China, 1988— 2008. Economics. 2011. No. 5. P. 1—25. https://doi.org/10.5018/economics-ejournal.ja.2011-6
36. Yu X. An assessment of the green development efficiency of industrial parks in China: Based on non-desired output and non-radial DEA model. Structural Change and Economic Dynamics. 2023. No. 66. P. 81—88. https://doi.org/10.1016/j.strueco.2023.04.010
37. Vogel K.M., Ben Ouagrham-Gormley S. Scientists as spies? Assessing U.S. claims about the security threat posed by China’s Thousand Talents Program for the US life sciences. Politics Life Sci. 2023. No. 42 (1). P. 32—64. https://doi.org/10.1017/pls.2022.13
38. Qiu J. China sets 2020 vision for science. Nature. 2011. Vol. 470. No. 7332. P. 15. https://doi.org/10.1038/470015a
39. Cyranoski D. Chinese science gets mass transformation. Nature. 2014. Vol. 513. No. 7519. P. 468—469. https://doi.org/10.1038/513468a
40. Xu F., Li X. The changing role of metrics in research institute evaluations undertaken by the Chinese Academy of Sciences (CAS). Palgrave Communication. 2016. Vol. 2. No. 1 P. 1—6. https://doi.org/10.1057/palcomms.2016.78
41. Bai C. The Pioneer Initiative: A New Era in Chinese Research. Small. 2016. No. 12 (16). P. 2115—2117. https://doi.org/10.1002/smll.201503720
42. Van Noorden R. The number of researchers with dual US-China affiliations is falling. Nature. 2022. Vol. 606. No. 7913. P. 235—236. https://doi.org/10.1038/d41586-022-01492-7
43. Tollefson J. Chinese American scientists uneasy amid crackdown on foreign influence. Nature. 2019. Vol. 570. No. 7759. P. 13—14. https://doi.org/10.1038/d41586-019-01605-9
44. Yang X., Zhou X., Cao C. Remaking the Chinese Academy of Sciences: Under pressure to reinvent itself, the CAS should concentrate on managing large-scale research infrastructures. Science. 2023. Vol. 379. No. 6629. P. 240—243. https://doi.org/10.1126/science.add3428
