1.8

РАДЯНСЬКА НАУКА І ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РЕПРЕСІЙ НАУКОВОГО СОЦІУМУ

О.Г. АЛЛАХВЕРДЯН

Nauka naukozn. 2020, 1(107): 108-120

https://doi.org/10.15407/sofs2020.01.108

Рубрика: Історія науки і техніки

Мова: Російська

Анотація: Темі державної політики в науці СРСР та її загальновідомим досягненням присвячені численні дослідження російських наукознавців та істориків науки, проте негативним, соціально-репресивним аспектам політики управління радянською наукою не приділяється достатньо уваги. Репресії стали одним з основних компонентів науково-кадрової політики держави в сталінську епоху. Звичайно, репресії як антисоціальний феномен зачепили не тільки сферу науки, а й багато інших соціальних структур радянського суспільства, бо політика репресій носила загальнодержавний і тотальний характер.

Системний аналіз розвитку радянської науки, обмежений лише її безперечно видатними досягненнями, без осмислення витоків, причин і механізмів репресивного державного апарату, який діяв у той самий період, різко знижує загальну достовірність комплексного дослідження радянської науки. Мета статті — продовжити осмислення безпрецедентної в історії практики державних репресій у системі радянської науки, розпочате вітчизняними дослідниками здебільшого на рубежі 1980/1990 рр.

В роботі використано опубліковані та архівні документи, що стосуються репресивних акцій сталінського режиму щодо радянського суспільства в цілому і його наукової системи, які позначалися, зокрема, на долі академіка П.Л. Капіци — одного з трьох репресованих радянських Нобелівських лауреатів із фізики. Показано масштаби репресій, спрямованих проти провідних радянських учених — представників як природно-технічних, так і соціально-гуманітарних наук, а також особливості репресивних механізмів, що діяли в довоєнний та післявоєнний період. Зазначено, що якщо в 1930-х роках учені як правило піддавалися арештам і фізичним розправам, то після війни над науковою системою було встановлено тотальний партійний контроль, що реалізовувався передусім через організацію так званих наукових «сесій»; останні виносили потрібні від них рішення з питань науки, які доводилися до наукових установ і університетів. Отже, в управлінні радянською наукою активне заохочення праці учених поєднувалося з репресіями стосовно них, хоча інтенсивність застосування останніх мінялася в різні періоди становлення і функціонування радянської науки.

Ключові слова: репресії, терор, наука, вчені, академік.

Список літератури

  1. Грэхэм Л.Р. 3 Устойчива ли наука к стрессу? Вопросы истории естествознания и техники. 1998. № 4. С. 3—172.
  2. История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов: Собрание документов в 7 т. / Массовые репрессии в СССР / Отв. ред. Н. Верт, С.В. Мироненко. Отв. сост. И.А. Зюзина. М.: РОССПЭН, 2004. 728 с.
  3. Современный словарь иностранных слов. СПб.: Дуэт,1994. 752 с.
  4. Лихачев С.Д. Предисловие к монографии «Репрессированная наука» / Ред. М.Г. Ярошевский. Л.: Наука,1991. С. 5—6.
  5. Батурин Ю.М., Кузнецова Н.И. Методология исторического исследований социальной турбулентности // Вихревая динамика развития науки и техники. Россия/СССР. Первая половина ХХ века: в 2 т. Том 1: Турбулентная история науки и техники / Отв. ред. чл.-корр. РАН Ю.М. Батурин; Ин-т истории естествознания и техники им. С.И. Вавилова. М.: ИИЕТ РАН, Саратов: ООО Амирит, 2018. С. 40—69.
  6. Мочалов И.И. Репрессивная наука: становление феномена // Подвластная наука. Наука и советская власть. Рос. акад. наук, Ин-т философии / Сост., науч. ред. С.С. Неретина, А.П. Огурцов. М.: Голос, 2010. C. 189—226.
  7. Томилин К.А. Физики и борьба с космополитизмом // Подвластная наука? Наука и советская власть / Ред. С.С. Неретина, А.П. Огурцов. М.: Голос, 2010. С. 468—546.
  8. Шноль С.Э. Герои, злодеи, конформисты отечественной науки. 4-е изд. М.: Книжный дом «ЛИБРИКОМ», 2010. 720 с.
  9. Сойфер В.Н. Сталин и мошенники в науке. М.: Добросвет, 2012. 504 с.
  10. Боровик-Романов А.С. Предисловие к книге Капица П.Л.Эксперимент. Теория. Практика. М.: Наука, 1977. С. 5—10.

Повний текст (PDF)